Friday, September 30, 2011

Група співаків «Коломийка», Сремська Митровиця 1984 р.



Пропонуємо запис репетиції вокальної групи «Коломийка» зі Сремської Митровиці.  Запис зроблено в 1984 році родиною Душенько, які приїхали з Австралії відвідати старий край.  Члени групи з лівої сторони: Галина Кравець, Марія Ільчишин, Ярослава Басистюк, пок. Марія Сем'янів, пок. Марія Ляхович, пок. Василь Сем'янів, пок. Іван Тарадайка, невідомий, Йосиф Кравець, Ярослав Ільчишин.  Керівник Михайло Ляхович.

Wednesday, September 28, 2011

Вийшла друком книжка О. Румянцева про українців у Македонії

В 2010 році в Києві вишла друком праця д-р Олега Румянцева «Українці у Македонії - статті та інтерв'ю». Це чергова праця автора про українців, які проживають на теренах колишньої Югославії.   Нагадуємо, що в тому самому році вийшла його дисертація «Питання національної ідентичності русинів і українців Югославії».  В 2008 році, теж в Києві, опубліковано його працю «Галичина - Боснія -Воєводина, Українські переселенці з Галичини на території югославських народів в 1890-1990 роках».


Стислу інформацію про працю «Українці у Македонії» подає сам автор у передмові.  Тому подаємо її у цілості.



Передмова
У період навчання у Докторантурі Венеціанського університету Ка' Фоскарі мені вдалось здійснити декілька дослідницьких подорожей до Македонської Республіки. До цієї маленької південно-балканської держави мене привела зацікавленість українцями цього краю. Інформації про місцеву діаспору - про існування якої знають лише спеціально зацікавленні у цьому питанні люди - в мене було надзвичайно мало. Тому дослідження цієї громади розпочалось з перших встановлених з македонськими українцями контактів та продовжилось намаганням якомога більше розширити інформаційну базу. Дослідження були виконані в три етапи, з лютого по квітень 2007 року.
Перша подорож розпочалась на початку лютого. 7-го числа я прибув до Посольства України у Республіці Македонія, де вдалось познайомитись з представниками дипломатичної структури та з головою Громади українців Македонії ім. Л. Українки Іваном Сидоренком, з яким вже існував контакт завдяки Мирославу Гочаку, секретарю Національної Ради Українців Сербії (м. Новий Сад). Цього дня за посередництвом І. Сидоренка відбулись зустрічі з художником українського походження Олександром Ткаленко та з професором Університету «Климент Охридський» Чедо Цветановським. І. Сидоренко зробив широку презентацію Громади та ознайомив з документацією товариства.

  8-го лютого у Посольстві України запроваджено інтерв'ю з секретарем Громади ім. Л. Українки та перекладачем Вірою Чорний-Мешкова, яка розповіла про сучасну українську общину в Македонії. Там само відбулось знайомство з Трипуном Карапетровим, головою Товариства македонсько-української дружби та співпраці. Пізніше, за посередництвом І. Сидоренка, запроваджено зустріч з двома македонськими письменниками Томе Арсовським та Тамарою Арсовською-Гардовою; Т. Арсовський, автор книги базованої на документах біженців Білої міграції, ознайомив з відповідною документацією.

9-го лютого, в день від'їзду, здійснено декілька останніх зустрічей з представниками Посольства та з вже згаданими представниками української общини Македонії.
Друге повернення до столиці Македонської Республіки відбулось 1 березня 2007 року.
2-го числа у осередку Греко-католицької церкви у Скоп'є вдалось отримати контакти для організації візиту до українців на озері Дойран.

3-го березня відбулась зустріч з Консулом України у Республіці Македонія Олександром Бондаренком, який розповів про місцеву українську громаду та надав цінних для дослідження порад.

4-го березня в компанії О. Ткаленка вирушили зі Скоп'є до м. Гевгелія, звідки попрямували до м. Богданці, де нас чекав отець Тома Ангелов, священик місцевої греко-католицької парафії. Разом зі священиком ми поїхали у с. Сретеново, де зустрілись з українською родиною Кошельних, чиї предки-українці прибули з Боснії. В ході зустрічі отримали інформацію про історію переселення та сучасне буття місцевої громади, а також ознайомились з цвинтарем осередку.

5-го березня у Інституті статистики вдалось отримати дані щодо кількості українців у Республіці Македонія. Пізніше запроваджено інтерв'ю з О. Ткаленко, в ході якого він розповів історію переселення своїх предків до Македонії.

6-го березня відбулась зустріч з Єленою Сіляноською, головою Товариства «Чайка», яка надала цікавої інформації про українців у македонсько-російських товариствах. У вечері — прощальна перед від'їздом вечеря і спілкування з І. Сидоренком, О. Бондаренком, Ч. Цветановським та іншими друзями.
Останній візит до Республіки Македонія розпочався прибуттям до Скоп'є 9-го квітня 2007 року.

10-го числа відбулась поїздка до м. Тетово, де за посередництвом Є. Сіляноської вдалось зустрітись з Віолетою Мічевською та Олександром Григорчуком з місцевого Товариства македонсько-російської дружби та співпраці. В ході зустрічі вдалось дізнатись про життя представників Білої міграції у цьому місті, ознайомитись з діяльністю товариства та взяти інтерв'ю у В. Мічевської та О. Григорчука.

11-го квітня зроблено візит до м. Кічево, де за посередництвом Є. Сіляноської відбулася зустріч з Сашею Дукоски, головою місцевого Македонсько-російського товариства. С. Дукоски розповів у інтерв'ю про діяльність названого товариства, а також ознайомив з монастирем Святої Пречистої, у якому залишили свій слід черниці-біженки з Російської імперії.

12-го квітня, за посередництвом Ч. Цветановського, зроблено візит до Македонської Академії Наук і Мистецтва у Скоп'є, де за допомогою Нади Георгієвої отримано матеріали про сучасне наукове співробітництво між Україною та Македонією. Пізніше записано інтерв'ю з І. Сидоренко, у якому він розповів про діяльність Громади ім. Л. Українки.

13-го квітня відбувся візит до м. Охрід. У ході зустрічі з Томе Трайновським вдалось дізнатись про місцеве македонсько-російське товариство. Відбулась зустріч з представником родини Філев - це відомі виробники перлин, таємниця вироблення яких була принесена до Македонії російським емігрантом з Сибіру Іваном Субановичем.

14-го квітня, за допомогою Небойши Цветановського, відбувся візит до озера Дойран, де оглянуто с. Ніколіч, а в с. Сретеново вдалось провести розмову з Анкою Нагірний, онукою українських переселенців з Боснії. У м. Гевгелія відбулась коротка зустріч з Міце Калеевим, нащадком колишніх емігрантів з України.

15-го квітня у інтерв'ю з Ніколою Сидоренком, яке було організоване І. Сидоренком, записано історію переселення цієї родини до Македонії. Пізніше відбулась зустріч та інтерв'ю з Є. Сіляноською, яка розповіла про діяльність Товариства «Чайка».

16-го квітня запроваджено інтерв'ю з Т. Карапетровим, який розповів про діяльність Товариства македонсько-української дружби. Відбулась зустріч з Сашею Івановським - одним з нащадків егейських македонців, колись насильно депортованих греками з Егейської Македонії до СРСР та інших країн, які в останні часи повернулись до Македонської Республіки.

17-го квітня запроваджено прощальні зустрічі зі вже згаданими діячами, чим і завершено останній етап досліджень громади українців Республіки Македонія.
Матеріали, зібрані під час описаних подорожей, доповнені та опрацьовані, поміщено у формі статей та інтерв'ю до цього видання зі сподіванням, що нариси з історії українців Македонії та запропоновані документи зможуть викликати зацікавленість як дослідників історії діаспори, так і пересічних читачів.

На закінчення хочу щиро подякувати усім згаданим вище українцям Республіки Македонія, названим працівникам Посольства України у цій державі, наведеним вище зацікавленим українською справою македонцям та усім іншим, хто надав організаційної допомоги і допоміг у збиранні інформації. За стратегічну допомогу та визначну гостинність хочу також подякувати Дам'яну Цінгарському та родині Гегових.
Олег Євгенович Румянцев

Thursday, September 1, 2011

Українська спілка «Козак» з Тернополя - Прієдора, БіГ зберігає культуру і традиції своїх предків



Українське товариство «Козак» на Фестивалі «Калина-2011» у Інджії


Гостем 8-го Фестивалю української культури «Калина» було Українське товариство «Козак» з Тернополя - Прієдора, БіГ. Це Товариство засноване і об’єднує українців з двох місць у Боснії - з Тернополя і Прієдора. 
Голова Українського товариства «Козак» Ольга Караїца розповіла, що основне завдання цього товариства є збереження культури і традиції українського народу.
«Наше місце знане по тому, що вже є 120 років, як сюди прибули українці. Ми вже покоління, яке народилося у Боснії, а наші предки прибули з Тернопільщини, Україна, і саме тому назвали це місце в Боснії Тернопіллям», - розповіла Ольга Караїца. 
Голова «Козака» розповіла, що Товариство налічує чимало членів, багато молоді і дітей, які продовжують зберігати українську культуру і традицію.
«Наші діти плекають українську культуру і традицію через українську пісню і танець. Зберігають українські традиції і наші жінки - вишивальниці, які вишили українські народні костюми для наших танцюристів», - продовжила розмову Ольга Караїца і зазначила, що запрошення взяти участь у Фестивалі української культури прийняли з радістю і вважали за честь виступити в програмі Фестивалю, де виступають українські товариства з Сербії і Хорватії.



Голова Українського товариства «Козак» Ольга Караїца

«Ми вперше виступали тут, у Воєводині, на Фестивалі і хотіли б побажати українцям у Воєводині й надалі зберігати і плекати народні традиції і культуру своїх предків». 
Товариство засноване не так давно - 2002 року, з широкою сферою діяльності, яка з кожним роком розширюється. Це Товариство раніше діяло під назвою Канадсько-українська гуманітарна спілка «Веселка». Назва змінена 2010 року і в даний час Товариство носить назву: Українське товариство «Козак».
Метою Товариства є збереження традицій та звичаїв української меншини і презентування української культури в Боснії і Герцеговині та в сусідніх республіках. У Товаристві діє декілька гуртків, а найактивнішим з них є фольклорний ансамбль Товариства, який і виступив на 8-му Фестивалі української культури «Калина» в Сербії.
О. Стецюк
«Рідне Слово», Сербія